Ревность и жалюзи

Гарна  мелодійна назва «jalousie» – французького походження. Але його значення не настільки симпатичне: насправді слово перекладається як «ревнощі». А оскільки назва французька, наголос падає на останній склад, що характерно для більшості французьких слів. Тому правильна вимова – жалюзІ, але ніяк не жАлюзі, як часто можна почути.

Чому за предметом закріпилася французька назва? Швидше за все, через популярність у Франції: по-перше, прототипи горизонтальних жалюзі були популярні в палацах французької знаті, а по-друге, ними закривали вікна куртизанки тієї ж країни.

Існує цілий ряд цікавих легенд, пов’язаних з їхнім походженням. За однією з версій, своєю появою жалюзі зобов’язані французьким куртизанкам. Щоб розпалити пристрасть шанувальників вони встановлювали прототип жалюзі у вікнах своїх будинків і залишали їх трохи відкритими, щоб чоловіки могли нишком підглядати за тим, що відбувається всередині будинку. Таким чином вони розпалювали їх цікавість: крізь такий декор можна було побачити менше, ніж хотілося б. Плюс до всього в приміщенні створювалося м’яке освітлення.

Ще одна легенда пов’язана з Італією. Нібито один багатий і дуже ревнивий чоловік не допускав того, щоб на його дружину «витріщалися» сторонні і тому тримав віконниці на вікнах свого будинку завжди закритими. Однак вічна напівтемрява і відсутність свіжого повітря згубно позначилися на здоров’ї дружини, яка почала боліти і чахнути. Тоді спритний господар будинку знайшов вихід, встановивши на вікна конструкції з тонких дерев’яних дощечок з невеликими проміжками. Сонячне світло і повітря в приміщення вони пропускали, а цікавим поглядам до його другої половинки було не добратися.

Вперше жалюзі повісили на вікна аж ніяк не французи. Однозначної відповіді немає, але як і багато предметів побуту, вони, швидше за все, з’явилися в різних країнах, і користувалися ними різні народи.  Де, як не на Сході, сонце докучає найбільше? Одна з версій свідчить, що рятуючись від променів палючого сонця, люди Сходу стали вішати на вікна тканини, змочені водою. А в Єгипті знать і фараони ховалися за смугами тростин від ультрафіолету, проникаючого крізь віконні прорізи.

Одна з версій стверджує: прототип жалюзі виник на Сході, де прийнято ховати красу жінок від сторонніх очей.

Винахід XII-го сторіччя – віконце-вуаль машрабія, дуже нагадує принцип жалюзі. Деталі ґратчастих вставних полотен машрабіі виточені і набрані таким чином, щоб зовні вони були непроникні, але проглядалися зсередини. Решітка забезпечує безперешкодне проникнення у внутрішні приміщення потоку свіжого повітря, і в той же час надійно захищає від палючих сонячних променів, не заважаючи хорошому огляду околиць.

Розвинені японська і китайська цивілізації задовго до європейців стали використовувати жалюзі. Подібні до сучасних ролет з бамбуковим полотном, легкі і практично невагомі, вони відмінно доповнювали мінімалізм японських будинків і додавали легкості багатому оздобленню китайських палаців.

Ще одна версія свідчить: Середньовічна Європа – ось колиска перших жалюзі. Вони виникли там як один з видів тканинних полотен, що закривають двері. Можливо, саме араби і бербери після вторгнення в Іспанію принесли в Європу моду на такий вид віконного декору. А епоха Пізнього Відродження сприяла його розвитку і поширенню.

Більш того, жалюзі припали до душі Людовику XIV, і прикрашали навіть пишні королівські інтер’єри в стилі бароко. Є згадки, що в королівських палацах Франції вікна прикрашали саме подобою горизонтальних жалюзі. Дерев’яні планки цих «жалюзі» були обшиті тканинами.